Драбинівська громада

Полтавська область, Полтавський район

Історична довідка

                       

Драбинівська сільська рада межує з Сухомаячківською, Крутобалківською, Соколовобалківською, Богданівською, Кустоловською та Нехворощанською сільськими радами Новосанжарського району.

Відстань від Драбинівка до районного центру – 30 км, до обласного центру – 66 км, до залізничної станції „Нові Санжари” – 22 км, до автотраси Полтава-Дніпропетровськ – 6 км.

До складу сільської ради входять села Драбинівка, Вовківка, Довга Пустош та Веселка. Загальна площа сільської ради складає 5701,10 га. 

Заснування села відносилось до другої половини 18 століття. Саме тоді, після скасування Запорізької Січі швидко почалося заселятися „Дике поле” – так звалися віками незайняті цілинні землі Придніпров’я. Це було за часів царювання Катерини ІІ. 

За переписом 1900 року в селі налічувалось 265 дворів, 1753 жителі, земська і парафіяльна школи.  Першими поселенцями в Драбинівці були запорізькі козаки брати Лебедини. Село мало назву Лебединівка. 

А як стало Драбинівкою? У місцевого багатія була довга і міцна драбина – єдина на все село. Ділився він нею з односельцями за великий могорич. І от лебединівські парубки вирішили вкрасти ту драбину, сховати в димар хати-пустки, але ж як її сховати? Та драбина, за переказами, й дала назву селу...

Проїздом на південний фронт в Драбинівці зупинявся полководець Михайло Фрунзе.

В 20-ті роки в селі організовано комуну „Бджілка” (перші голови Кибкало Яким Андрійович, Саєнко Феодосій Феодосійович). У 1928 році появився перший трактор  „Фордзон”, перший тракторист – Гененко Юхим Петрович. У наступному році створено колгоспи „Радянське село”, „ХVІІ партз’їзд”, „Боротьба”, „Злагода”, „Червоний пахар” (згодом перейменований на імені Блюхера, потім – імені Кірова).

Справжньою окрасою села не одне десятиліття була Пантелеймонівська церква, яку закрито у 1938 році. Безслідно зникли тоді дорогоцінні книги, церковні документи, ікони. При Пантелеймоновській церкві була двокомплектна парафіяльна школа.

364 жителі сільської ради полягли на фронтах війни. Серед них  чотири брати Кибкало – Гнат, Микола, Степан, Іван. Фашисти вивезли на примусові роботи у Німеччину 211 чоловік.

У 1982 році наприкінці грудня в Драбинівці розпочато газифікацію. Відділення зв’язку, АТС – 70 номерів, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату, середня школа, амбулаторія, дитсадок, ветдільниця, Будинок культури на 300 місць, бібліотека (13.8 тис. од.зб.), музей – все це було в Драбинівці. Драбинівку радіофіковано у 1956 році, телефонізовано – у 1977.

Уродженець села льотчик  В.А.Дігтярьов (1903-1944) удостоєний звання Героя Радянського Союзу.  У 1958 році встановлено  – надгробок на братські могилі радянських воїнів, полеглих за визволення села, серед них – Герой Радянського Союзу М.І.Колбасов ( 1911-1943), споруджено пам’ятник (1965 р.) воїнам-односельцям, які загинули (219 чоловік) на фронтах Великої Вітчизняної війни.

З листопада 1982 року  в районі розігрується кубок з футболу імені Леоніда Мокляка, який служив у десантних військах і загинув, виконуючи службовий обов’язок.

У 2000 році  утворено ТОВ „Агрофірма „Чиста криниця ”, засновником якої є Лебедин Юрій Якович. В агрофірмі налічується більше 70 одиниць сучасної техніки, нові трактори ХТЗ-170 та МТЗ-82, трактори „Джон Дір”, комбайни „Кейс” та „Джон Дір”.

Видатні земляки:

  • Дігтярьов Володимир Арсенійович – військовий льотчик, майор, Герой Радянського Союзу, здійснив 402 бойових вильоти ( з них 301- нічний). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоної Зірки. Загинув у Криму в 1944 році.
  • Лебедин Юрій Якович – колишній випускник Драбинівської школи, колишній викладач Харківського державного університету, відомий підприємець, керівник ряду спільних українсько-російських будівельних фірм, засновник товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста криниця”, відмінник освіти України, депутат Полтавської обласної ради
  • Пасічна Марія Степанівна – ветеран педагогічної праці, учительській роботі віддала майже сорок років, відмінник освіти України.
  • Лебедин Любов Яківна – знатна доярка, одна із зачинательок руху тритисячниць, відзначена урядовими нагородами.
  • Юрко Олег Антонович – колишній начальник відділення міліції в одному з міжнародних аеропортів, полковник.
  • Бридун Іван Сергійович – очолював райінспекцію державного страхування, працював головою колгоспу в Драбинівці.

Село Довга Пустош виникло наприкінці  ХVІІІ століття. Так досить влучно його назвали перші поселенці за природні дикі хащі, що тяглися по балочці і степові незаселені простори. Пізніше село стало називатися Мандєєвка (від прізвища поміщика Мандєєва, якому село було подароване Григорієм Потьомкіним, фаворитом цариці Катерини ІІ, нібито за вірну військову службу в Кримській компанії). Таким чином воно стало покріпаченим.

У 1966 році в Довгій Пустоші побував Федір Коба – відомий журналіст, наш земляк, односельчанин. У цьому найвіддаленішому населеному пунктів Драбинівської сільської ради було створено Товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗу). На відміну від інших „козацьких” населених пунктів  у цих краях, Довга Пустош була колись кріпацьким селом і жилося тут дуже тяжко, бо після реформи 1861 року селян обідрали до нитки. 

З 1920 по 1927 рр. був головою комітету незаможних селян Руденко Омелян Григорович. В 1929 році утворилася артіль „Боротьба”, пізніше – „8 Березня”, а в 50-х роках об’єдналася з Вовківською артіллю імені Кірова.

Більше 50 воїнів полягли в жорстоких боях з німецько-фашистськими загарбниками.

До 2000 року тут була розташована третя бригада колгоспу імені Кірова , яка господарювала на площі  до 700 гектарів. Збирали на круг по 25-35 ц пшениці, вирощували високі врожаї багатьох сільськогосподарських культур. 

Село електрифіковано, газифіковане, телефонізоване. Великий вклад в розвиток села Довга Пустош зробили  Федір Кирилович Скуба, Максим Васильович Гуренко, Сергій Маркович Скрипник. 

У селі була початкова школа, яку закрили у 70-х роках. Село має автобусне сполучення з Полтавою та Новими Санжарами.

Видатні земляки:

  • Бурда Раїса Іванівна – професор національного Аграрного Університету, Доктор біологічних наук.

Село Вовківка виникло в роки столипінської реформи (1906-1910 роки), коли селяни-багатії стали селитися хуторами.

Назва села пішла від хутора Вовка (прізвище першого поселенця). Вовк був куркулем . В 30-х роках його маєток, а також маєтки Гавришів, Костьовичів, Дігтярів, Материнських були ліквідовані.

У селі була початкова школа,  в 70-х роках школу було закрито. В тому приміщенні був обладнаний дитячий садок, а  у 80-х роках його було переобладнано в гуртожиток.

В селі Вовківка працює магазин, є сільський клуб. Побудований зерносушильний комплекс потужністю 4х 84 т зерна за зміну  та зерносклади.

Село має автобусне сполучення з Полтавою та Новими Санжарами.

Видатні земляки:

  • Стеблюк Олексій Іванович – офіцер Збройних Сил  у відставці, активіст сільського громадського життя, депутат сільської ради не одного скликання, голова ветеранської організації.
  • Сидоренко Іван Никифорович – генеральний директор ТОВ Севастопольський судоремонтний завод „Лазаревское Адмиралтейство” ВАТ Севастопольський морський завод, заслужений Машинобудівник УРСР. На його честь встановлено меморіальну дошку на будинку, де він родився,  та його ім’ям названо вулицю в с.Вовківка.

Село Веселка входить до складу Драбинівської сільської ради. Відстань до обласного центру – 70 км, до районного – 35 км. Віддаленість від села до Драбинівка – 5 км.

Веселка межує з орними землями сіл Драбинівка, Богданівна, Крута Балка.

Село мало три назви: Воєводівка, Василівка, Веселка. У першій половині ХІХ століття, а саме у 1847 році, на широких степових просторах заснувалася Воєводівка. Назва села пішла від посади воєводи в містах, що відповідали за роботу військового відомства.

У 30-х роках село було перейменовано і стало називатись Василівною.

Далекий чорний вересень 1941 року навічно лишився в пам’яті жителів села. Фашистське іго, що уже нависло над Україною, не обійшло і Василівку. Жителі села відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вони нагороджені орденами і медалями.

У 1946 році розпочала роботу початкова школа. Діти навчалися у дві зміни. Школа працювала в одному приміщенні, але воно згоріло від удару блискавки. Був збудований  новий будинок, у якому школа працювала до 70-х років. А потім припинила своє існування.

У 1965 році було об’єднано Новосанжарський і Полтавський райони. Виявилось, що і в Полтавському районі є село Василівка. Постало питання про перейменування нашого села. Таке завдання отримав Лелюх Василь Петрович, який повідомив юним пошуковцям: „ Яку назву дати селу, я недовго думав. Була у мене корова Веселка. Так от я і вирішив назвати в її честь село”. З того часу стали називати Василівку Веселкою.

У 50-х роках на території села став існувати  сільський клуб.  Спочатку на території села існував колгосп „16-річчя”, потім Веселка приєдналась до колгоспу „Радянське село” Драбинівської сільської ради. Тривалий час на території Веселки існували тваринницькі ферми. Була велика рогата худоба, багато коней.

Депутатом обласної ради по виборчому округу № 31, 31 жовтня  2010 року обраний Лебедин Юрій Якович.

У різні роки Драбинівську сільську раду очолювали – Еллінський Олексій Васильович, Нездойминога Трохим Антонович (загинув на фронті), Лебедин Ілля Панасович, Яременко Яким Семенович, П’ятенко Іван Петрович, Гура Іван Дмитрович, Нездойминога Борис Васильович, Лелюх Надія Іванівна, Леонов Микола Володимирович, Демченко Надія Володимирівна, Цвітченко Любов Миколаївна, Безуглий Геннадій Іванович,Короленко Зоя Петрівна, Охріменко Лариса Володимирівна. Нині сільським головою працює Калантай Олександр Володимирович.До складу громади входять 22 депутата. 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування